КОРЕКЦІЯ СЕНСОМОТОРНИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ ЗАСОБАМИ ТВОРЧОЇ ПРЕДМЕТНО-ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

У статті представлена концепція корекції сенсомоторних порушень у дітей засобами предметно практичної творчої діяльності. Представлена програма корекції сенсомоторних порушень шляхом навчання дітей новим творчим діям із новими предметами. Програма корекції базується на принципах творчої конструктології, що дозволяє максимально активізувати роботу вторинних і третинних полів головного мозку і тим самим забезпечувати складніші вищі форми аналізу та синтезу сенсорної інформації, що поступає до дитини. Розроблена корекційна програма включала чотири базові рівні. Перший базовий рівень включав сенсорне виокремлення нових ознак і фокусування уваги на актуальній конкретній сенсорній модальності. Другий сенсорний інтегративний рівень включав роботу спрямовану на інтеграцію окремих сенсорних ознак у нові цілісні образи та розвиток вмінь комбінувати ці ознаки для створення нових образів. На третьому рівні здійснювалась робота щодо інтеграції сенсорних і моторних актів дитини з акцентом на статиці та динаміки дії з предметом. Четвертий рівень предметно-практичного експериментування включав формування образних компонентів дій із предметам, завдяки яким формувався задум дії з предметом. На кожному із зазначених рівнів корекція сенсомоторних порушень здійснювалась з урахуванням поступового ускладнення механізмів інтеграції сенсорної інформації та її переходу у відповідні творчі експериментальні предметно-практичні дії. Методологічні принципи аналогізування, комбінування та реконструювання в процесі корекційної роботи реалізувались через методи сенсорного виокремлення аналогу, сенсорного поєднання кількох аналогів; сенсорного виокремлення статики руху та динаміки руху. За таких умов всі види роботи дітей із новими руховими програмами і практичним діями із предметами протікали як творча діяльність, що обумовлювало більш швидке, якісне та точніше сенсорне реагування, у них розвивалась певна сенсорна «інструментальність», що давала дитині можливість свідомо виокремлювати у сенсорному потоці певну сенсорну модальність для її творчого дослідження, ставати автором «архітектором» свого сенсомоторного досвіду.