ЛОГІКО-СМИСЛОВІ ЗВ’ЯЗКИ АЛОГІЧНОСТІ В ІНФОРМАЦІЙНО НЕВИЗНАЧЕНОМУ ДИСКУРСІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-2024-3-3Ключові слова:
мислення, смисл, алогічність, інформаційна невизначеність, логіко-смисловий зв’язок, когнітивна суперечністьАнотація
У статті висвітлюються результати дослідження взаємозв’язку алогічності з рештою властивостей мислення. Зокрема, встановлюються абсолютні показники алогічності у дискурсі, її психодинаміка та ступінь значущості у загальному смисловому коефіцієнті. Обґрунтовується думка про те, що алогічність у дискурсі є запереченням висновків шляхом висунення змістовно протилежних тез. Алогічність слугує тому, щоби подолати нерозуміння у процесі декларування протилежних наслідків, які стають засновками для зміненого дискурсу. Діагностичним методом є «Методика текстових розривів», що моделює ситуацію інформаційної невизначеності. Вибірка склала 104 особи юнацького віку. Встановлено, що до алогічності періодично вдаються 71% досліджуваних, але середній показник логіко-смислових зв’язків є порівняно низьким (7%). Це пов’язано з тим, що лише одного разу до алогічності вдається третина досліджуваних. У психодинамічному вимірі алогічність використовується рівномірно впродовж всього виконання завдання. Статистично значуще зростання алогічності (р≤0,01) відбувається у реченнях, які потенційно становлять смислові дилеми (47%). Це вказує на те, що досліджувані юнаки або/і не здатні у дискурсі вирізняти когнітивні суперечності, або/і не мають успіху у нівелюванні суперечностей. Зафіксовано, що алогічність досить слабко детермінує загальний смисловий коефіцієнт (R2=0,08), але водночас виявляє обернений помірний зв’язок (0,29). Алогічність має прямий помірний взаємозв’язок зі смисловою аморфністю, тобто невизначеними у смисловому плані реченнями (0,3), та обернений помірний взаємозв’язок зі смисловою ефазивністю, або кристалізованістю (0,3).
Посилання
Акімова Н., Акімова А. Розуміння тексту як специфічний вид розуміння. Психолінгвістика. 2018. № 24 (2). С. 27–47.
Зарецька О.О. Деякі методологічні зауваження щодо «розірваного наративу» у психогерменевтичних дослідженнях. Мова і культура. 2009. Вип. 12. Т. 10 (135). С. 57–64.
Кириченко Р.В. Вплив смислової структури тексту на його розуміння студентами : дис... канд. психол. наук : 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Київ, 2004. 162 арк.
Мазяр О.В. Абсурдність як фундаментальна властивість сприймання. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Психологічні науки». 2019. № 3. С. 30–36.
Мазяр О.В. Особистісний дисонанс: системний аналіз : монографія. Житомир : Видавець О.О. Євенок, 2020. 332 с.
Мазяр О.В. Смислова алогічність у процесі мислення. Науковий часопис УДУ імені Михайла Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. 2023. Вип. 22 (67). С. 49–57.
Мазяр О.В. Смислова імітаційність у процесі мислення. Проблеми гуманітарних наук. Психологія. 2023. № 51. С. 76–81.
Goldfield B., Gencarella C., Fornari K. Understanding and assessing word comprehension. Applied Psycholinguistics. 2016. № 37 (3). Р. 529–549.
Kao C.-Y. Examining the attribute inheritance in Janusian thinking: An intensional study on the mechanisms of combining opposite concepts. Psychology of Aesthetics, Creativity, and the Arts. 2023. Jan. 2.
Lin Y., Zhang Y.C., Oyserman D. Seeing meaning even when none may exist: Collectivism increases belief in empty claims. Journal of Personality and Social Psychology. 2022. Vol. 122 (3). Р. 351–366.
Mykhalchuk N. Psychological context of the idea of understanding. Psycholinguistics. 2017. Vol. 22 (1). Р. 163–174.
Priester J., Petty R., Park K. Whence Univalent Ambivalence? From the Anticipation of Conflicting Reactions. Journal of Consumer Research. 2007. Vol. 34 (1). Р. 11–21.
Song H., Ewoldsen D.R. Metacognitive Model of Ambivalence: The Role of Multiple Beliefs and Metacognitions in Creating Attitude Ambivalence. Communication Theory. 2015. Vol. 25 (1). Р. 23–45.
