ПСИХОРЕКРЕАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

У статті розглядаються психорекреаційні можливості туристичної діяльності в умовах сучасних суспільних трансформацій, зокрема під час війни. Туризм виконує не лише культурно-пізнавальну, а й терапевтичну функцію, сприяючи психоемоційному відновленню особистості. Відзначено, що в українському соціокультурному просторі в період воєнної реальності формується табу на відпочинок як явище, що сприймається несумісним із суспільною мобілізацією в боротьбі з колективним ворогом. Водночас результати досліджень і практичний досвід доводять ефективність туристичних програм у зниженні рівня стресу, підвищенні життєстійкості, запобіганні саморуйнівним практикам. Розглянуто історичні аспекти використання подорожей як засобу відновлення духовних і психологічних ресурсів, від паломництва й мандрів інтелектуальних еліт середньовіччя до сучасного масового туризму. Підкреслюється, що у ХХІ столітті туризм стає доступним інструментом психорекреації для широких верств населення, але водночас обмежується соціальними й рольовими рамками, які можуть викликати фрустрацію та відчуття застою. У статті звертається увага на психологічні механізми туристичної психорекреації, що полягають у тимчасовому виході з традиційного рольового кола, формуванні нових соціальних контактів, зміні когнітивно-поведінкових моделей психіки й стимуляції пошукової активності. Важливою умовою є повне занурення в нове середовище, використання індивідуальних чи групових програм короткої тривалості, практики цифрової детоксикації, чергування інтенсивних пізнавальних активностей із релаксаційними паузами. У висновку підкреслюється, що туристична діяльність є природним засобом психоемоційного відновлення, ефективно доповнює психотерапевтичні та реабілітаційні програми, допомагає долати емоційне вигорання, посттравматичні стани й депресивні прояви. Подорожі сприяють гармонізації внутрішнього світу людини, розширенню її соціального досвіду, формуванню життєстійкості й здатності до адаптації. Перспективним напрямом подальших досліджень визначено емпіричний аналіз типологічних відмінностей стресостійкості осіб, що регулярно практикують туристичну психорекреацію як форму організації дозвілля.