ПСИХОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГРУПОВОГО РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-2025-5-5Ключові слова:
задача, група, колектив, розв’язування задач, рефлексивність, розумінняАнотація
Наголошується на актуальності здатності учасників групи до творчої взаємодії як адаптивної функції. Аналізується поняття групової рефлексивності як внутрішньогрупової взаємодії, спрямованої на самоаналіз. Розглядаються основні підходи до вивчення групової рефлексивності, що полягають у її трактуванні як: фактору ефективності сумісної діяльності; здатності групи до научатися; сукупності прийомів і методів групової роботи, що дають змогу аналізувати спільний досвід і керувати організаційними знаннями; накопиченого колективом метакогнітивного досвіду, рівня колективного «розуму». Уважається перспективним вивчення групової рефлексії з позицій культурно-історичного підходу і теорії символічних ресурсів. Подано аналіз відмінностей між поняттями «колективний» і «груповий». Розглядаються результати розв’язання експериментальних задач групами з різною кількістю учасників. Установлено, що найкращі результати при виконанні найскладніших завдань виявились у групах із чисельністю 4–8 осіб. Аналізуються три способи розподілу робочих ролей у групі, обґрунтовуються їх варіанти і підваріанти. Наголошується на важливості вирішення проблеми забезпечення сприятливого психологічного клімату в колективі, усунення детермінант конфліктних ситуацій. Обговорюється залежність психологічної готовності виробничого колективу до розв’язування актуальної задачі від рівня домагань його учасників. Розглядаються особливості реалізації матриць вибору з метою належного й виваженого коригування, формування та розвитку міжособистісних стосунків у колективі задля піднесення рівня його творчого потенціалу. Показано вплив застосування різних форм кодування робочої інформації на рівень взаєморозуміння в процесі колективної творчої діяльності. Розглянуто відмінності процесів індивідуального й колективного вирішення творчих задач.
Посилання
Моляко В. О. Творча конструктологія (пролегомени). Київ : Освіта України, 2007. 388 с.
Brandon D. P., Hollingshead A. B. Transactive memory systems in organizations: Matching tasks, expertise, and people. Organization Science. 2004. 15(6). P. 633–644.
Cinnirella M. Exploring temporal aspects of social identity: the concept of possible social identities. European Journal of Social Psychology. 1998. Vol. 28. P. 227–248.
De Dreu C. K. W. Team innovation and team effectiveness: The importance of minority dissent and reflexivity. European Journal of Work and Organizational Psychology. 2002. Vol. 11(3). P. 285–298.
Gillesple A. The Social Basis of Self-Reflection. The Cambridge Handbook of Sociocultural Psychology / Ed. by J. Valsiner and A. Rosa. Cambridge : University Press, 2007. P. 678–691.
Hoegl M., Parboteeah K. P. Team reflexivity in innovative projects. R and D Management. 2006. Vol. 36(2). P. 113–125.
Kerth N. L. Project Retrospectives: A Handbook for Team Reviews. New York : Dorset House Publishing, 2001. 8. Kolb D. Experimental learning. Englewood Cliffs. New York : Prentice-Hall, 1984.
Larsen D. Agile Retrospectives: Making Good Teams Great. New York : Pragmatic Bookshelf, 2006.
Schippers M. C., Den Hartog D. N., Koopman P. L. Reflexivity in Teams: A Measure and Correlates. Applied Psychology: An International Review. 2007. Vol. 56(2). P. 189–211.
Weick K. E., Roberts K. H. Collective Mind in Organizations: Heedful Interrelating on Flight Decks. Administrative Science Quarterly. 1993. Vol. 38(3). P. 357–331.
West M. A. Reflexivity and work group effectiveness: A conceptual integration. Handbook of work group psychology / Ed. by M. A. West. Chichester : Wiley, 1996. P. 555–579.
