ОСНОВНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ

Анотація

Статтю присвячено теоретичним основам формування соціально-побутових навичок у дітей дошкільного віку з порушеннями інтелекту. Розглянуто особливості психофізичного розвитку таких дітей, види соціально-побутових навичок та специфіку їх формування, а також проблеми, з якими стикаються діти в процесі навчання. Соціально-побутові навички містять навички самообслуговування (одягання, роздягання, прийом їжі), навички особистої гігієни (купання і догляд за собою), соціальні навички (взаємодія з однолітками та дорослими), які є базовими для повсякденного життя й забезпечують можливість самостійного функціонування дитини. Виявлено, що формування соціально-побутових навичок у дітей з порушенням інтелекту відбувається зі значним відставанням та якісною своєрідністю порівняно з їхніми однолітками з типовим розвитком. Також виявлено, що діти з порушенням інтелекту мають значні труднощі в плануванні, організації та контролі діяльності в побутових ситуаціях. Це вказує на можливість додаткової спеціальної роботи з боку батьків з розвитку виконавчих функцій і навичок саморегуляції. Важливим аспектом формування соціально-побутових навичок є використання індивідуалізованого підходу, який ураховує особливості кожної дитини. Процес формування цих навичок можна умовно поділити на кілька етапів: підготовчий, етап навчання, етап закріплення та автоматизації навичок, етап контролю та корекції. Для якісної та результативної корекційної роботи під час навчання соціально-побутових навичок доцільно знати наявний рівень сформованості навчальних і до навчальних здібностей, важливо проводити якісні тестування, моніторинг й оцінювання розвитку дитини, як у динаміці під час корекції, так і на її початку. Увага приділена питанням співпраці з батьками, їх активної участі в навчальному процесі, проведення консультацій, семінарів та тренінгів для батьків сприяє кращим результатам у формуванні соціально-побутових навичок у дітей. Розглянуто необхідність використання спеціальних методик, індивідуалізований підхід, підтримка мотивації і створення сприятливих умов для формування соціально-побутових навичок у дітей з інтелектуальними порушеннями.