СТРАТЕГІЇ ВІДНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.32782/psy-2025-5-1Ключові слова:
професійне вигорання, соціальні працівники, стратегії відновлення, модель BASIC Ph, емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція особистих досягненьАнотація
Соціальні працівники мають високий рівень ризику професійного вигорання. Результати емпіричного дослідження (N = 100) свідчать про те, що велика частина досліджуваних соціальних працівників мають значний рівень професійного вигорання (середній (62 %) або високий (33 %)). Високий рівень емоційного виснаження має третина досліджуваних (33 %), високий рівень деперсоналізації має п’ята частина досліджуваних (20 %), високий рівень редукції особистих досягнень має 68 % досліджуваних. Найбільш критична ситуація саме з показниками рівня редукції особистих досягнень, що свідчить про низьку самооцінку професійних досягнень, відчуття неефективності та зниження мотивації. Для посилення власної стійкості та відновлення соціальні працівники (відповідно до моделі BASIC Ph) частіше обирають стратегії С (мислення, когніції) та В (віра, цінності). Це вказує на те, що вони обирають покладатися на аналіз, логіку та усвідомлення в подоланні стресу й відновленні, але велике значення має духовність та моральні орієнтири, що може пояснюватися специфікою роботи, яка вимагає аналізу складних ситуацій та ухвалення зважених рішень. Кореляційний аналіз дав змогу встановити існування прямого зв’язку між стратегією А (афекти, емоції) і деперсоналізацією (r = 0,210; р ≤ 0,05), емоційним виснаженням (r = 0,308879; р ≤ 0,01) та загалом високим рівнем професійного вигорання (r = 0,219583; р ≤ 0,05). З високим рівнем емоційного виснаження також прямо корелює схильність обирати стратегії І (уява) та Ph (фізіологія). Переважний вибір стратегії В (віра і цінності) пов’язаний зі зменшенням редукції особистих досягнень у соціальних працівників (r = -0,389; р ≤ 0,01), що може розглядатися як захисний фактор у контексті професійного вигорання.
Посилання
Dalphon H. Self-care techniques for social workers: Achieving an ethical harmony between work and well-being. Journal of Human Behavior in the Social Environment. 2019. Vol. 29 (1). Р. 85–95. https://doi.org/10.1080/10911359.2018.1481802)
Lahad M. From Victim to Victor: The Development of the BASIC PH Model of Coping and Resiliency. Traumatology. 2016. Vol. 23. Р. 27–34.
Lee J. J., Miller S. E. A Self-Care Framework for Social Workers: Building a Strong Foundation for Practice. Families in Society. 2018. Vol. 94 (2). Р. 96–103. https://doi.org/10.1606/1044-3894.4289
Lloyd C., King R., Chenoweth L. Social work, stress, and burnout: A review. Journal of Mental Health. 2002. Vol. 11 (3). Р. 255–265.
Luthans F. Youssef-Morgan C. Psychological Capital: An Evidence-Based Positive Approach. Annual Review of Organizational Psychology and Organizational Behavior. 2017. Vol. 4. Р. 339–366.
Stanley S., Sebastine A. J. Work-life balance, social support, and burnout: A quantitative study of social workers. Journal of Social Work. 2023. Vol. 23 (6). Р. 1135–1155. https://doi.org/10.1177/14680173231197930
Vîrgă D., Baciu E.-L., Lazăr T.-A., Lupșa D. Psychological Capital Protects Social Workers from Burnout and Secondary Traumatic Stress. Sustainability. 2020. Vol. 12 (6). Р. 22–46. https://doi.org/10.3390/su12062246
Xie X., Zhou Yu., Fang J., Ying G. Social Support, Mindfulness, and Job Burnout of Social Workers in China. Frontiers in Psychology. 2022. Vol. 13. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2022.775679
Основи реабілітаційної психології: подолання наслідків кризи. Навчальний посібник. Том 2. Київ, 2018. 240 с.
Практична психосоматика: діагностичні шкали. Навчальний посібник / за заг. ред. О. С. Чабана, О. О. Хаустової ; 3-тє видання, виправлене і доповнене. Київ : Видавничий дім Медкнига, 2021. 200 с.