КОЛЕКТИВНІ ТРАВМИ УКРАЇНЦІВ ТА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ

Анотація

Анотація. У статті розглядається проблема формування національної ідентичності особистості під впливом колективних травм. Аналізуються випадки проявів трансгенеративного травматичного досвіду і його смислова артикуляція, що його українці наразі отримують в умовах війни з рф. Нації формуються та зміцнюються через боротьбу за своє існування, яка може проявлятися як у фізичному протистоянні, так і в культурно-економічних змаганнях. Протистояння України російській агресії підкреслює силу української національної ідентичності, яка стає джерелом гордості для українців. Умови війни посилюють колективну пам’ять та національну приналежність, проявляючись через героїзм і самопожертву, що сприяє формуванню образу українця як борця за незалежність. Історичні переломні моменти, особливо трагічні події, мають великий вплив на національну пам’ять і сприйняття власної історії. Українська історія містить багато таких сторінок, хоча цей досвід не є унікальним і його переживали більшість націй, які зараз є лідерами геополітичних процесів. На рівні колективної пам’яті нації можуть змінювати чи витісняти неприємні спогади, замінюючи їх на міфологізовані версії, що перетворюють травматичні події на героїчні епоси. Це дозволяє колективно впоратися з травматичним досвідом і створювати позитивний образ національної ідентичності. У висновках дослідження наголошується на важливості правильної суспільної артикуляції нового травматичного досвіду українців, що виник через збройну агресію росії. Травма війни може вплинути на майбутні відносини з росіянами та сформувати ксенофобні уявлення, подібно до того, як це сталося з німцями після процесу денацифікації. Правильне осмислення і нарація цього досвіду можуть зміцнити національну гордість, зупинити міграційні процеси, посилити відчуття національної приналежності та допомогти подолати комплекс національної меншовартості, що прищеплювався радянською та імперською ідеологією.