КОЛЕКТИВНІ ТРАВМИ УКРАЇНЦІВ ТА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ

Автор(и)

  • Віктор Кириченко Житомирський державний університет імені Івана Франка

DOI:

https://doi.org/10.32782/psy-2024-4-9

Ключові слова:

національна ідентичність, суспільна невизначеність, наратив, історична пам’ять, травматичний досвід, колективні травми, трансгенеративний травматичний досвід.

Анотація

Анотація. У статті розглядається проблема формування національної ідентичності особистості під впливом колективних травм. Аналізуються випадки проявів трансгенеративного травматичного досвіду і його смислова артикуляція, що його українці наразі отримують в умовах війни з рф. Нації формуються та зміцнюються через боротьбу за своє існування, яка може проявлятися як у фізичному протистоянні, так і в культурно-економічних змаганнях. Протистояння України російській агресії підкреслює силу української національної ідентичності, яка стає джерелом гордості для українців. Умови війни посилюють колективну пам’ять та національну приналежність, проявляючись через героїзм і самопожертву, що сприяє формуванню образу українця як борця за незалежність. Історичні переломні моменти, особливо трагічні події, мають великий вплив на національну пам’ять і сприйняття власної історії. Українська історія містить багато таких сторінок, хоча цей досвід не є унікальним і його переживали більшість націй, які зараз є лідерами геополітичних процесів. На рівні колективної пам’яті нації можуть змінювати чи витісняти неприємні спогади, замінюючи їх на міфологізовані версії, що перетворюють травматичні події на героїчні епоси. Це дозволяє колективно впоратися з травматичним досвідом і створювати позитивний образ національної ідентичності. У висновках дослідження наголошується на важливості правильної суспільної артикуляції нового травматичного досвіду українців, що виник через збройну агресію росії. Травма війни може вплинути на майбутні відносини з росіянами та сформувати ксенофобні уявлення, подібно до того, як це сталося з німцями після процесу денацифікації. Правильне осмислення і нарація цього досвіду можуть зміцнити національну гордість, зупинити міграційні процеси, посилити відчуття національної приналежності та допомогти подолати комплекс національної меншовартості, що прищеплювався радянською та імперською ідеологією.

Посилання

Горностай П. П. Колективна травма як проблема соціальної та політичної психології. Проблеми політичної психології. 2018. Вип. 7. С. 54–68.

Кириченко В. В. Психологічна природа міжгрупового протистояння та еволюція суспільних відносин. Studia Politologica Ucraino-Polona. Випуск 7. Житомир-Київ-Краків : Вид. О. О. Євинок, 2016. C.312–323

Кириченко В. В. Суспільна інтеграція та протистояння у межах спільної історії України та Польщі. Теорія і практика сучасної психології. 2018. № 1. С. 45–51.

Кириченко В. В. Історична пам’ять українців: до проблеми психологічного вивчення українсько-польського протистояння та примирення. Посттравматичний стресовий розлад: дорослі, діти і родини в умовах війни : міжнародне науково-практичне видання / за заг. ред. І. Маноха, Г. Собчук. Том ІІ. Варшава-Київ : ПАН Гнозис, 2018. С. 43–57.

Мазяр О. «…он чєловєк нє совєцкій»: хроніка державного злочину. Житомир : Вид-во ТОВ «Видавничий Дім “Бук-Друк”», 2022. 414 с.

Чачко С. Л. Психічна травма і посттравматичне зростання особистості як чинники соціальних змін. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2011. Вип. 26. С. 268–276.

Чачко С. Л. Психічна травма та етнічна ідентичність особистості. Наука і освіта. 2011. № 1. С. 87–90.

Gorbunova V., Klymchuk V. The Psychological Consequences of the Holodomor in Ukraine. East/West: Journal of Ukrainian Studies. 2020. Vol. VII. № 2. P. 33–61.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-12-27

Номер

Розділ

КОНЦЕПЦІЇ ТА МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ