ЕКОЛОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ РОСЛИН У ПРОЦЕСІ ВІДНОВЛЕННЯ ПОРУШЕНИХ ПРИРОДНИХ ЕКОСИСТЕМ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Анотація

Завдання, пов’язані із відновленням порушених природних екосистем мають теоретичне та практичне значення. Традиційні підходи до відновлення порушень частіше за все проявляють утилітарний підхід. Часто доводиться спостерігати за природними процесами відновлення екосистем, які відбуваються швидше і якісніше ніж ті, що здійснюються людиною в аналогічних умовах. Метою роботи є дослідження ролі рослин із різними екологічними стратегіями в процесах відновлення порушених екосистем. Для досягнення поставленої мети були окреслені наступні завдання: визначити групи видів із різними екологічними стратегіями, які беруть участь у відновленні природної рослинності; розробити моделі відновлення рослинного покриву із використанням рослин із різними екологічними стратегіями. Матеріалами дослідження є стандартні геоботанічні описи, зроблені на території Українського Полісся в період із 2004 по 2023 роки. Ми розглядаємо екологічні стратегії ширше, ніж це подається в класичних роботах Р. Віттекера, Л. Г. Раменського, Дж. Грайма та Е. Піанки. Вони відрізняються за способом поширення та розмноження, а також за ознаками фіксації на ґрунті; за способами резервування енергії; за зміною середовища в районі фітополя. Темпи відновлення природних екосистем, а також їхні характеристики залежать від конфігурації порушеної території, субстрату її поверхні та адаптивних стратегій рослин, які на неї потрапляють. Класифікація адаптивних стратегій видів, які впливають на процес відновлення природних екосистем, формується на основі різноманітності способів розмноження та поширення плодів і насіння автотрофів, а також особливостей їхнього розподілу енергії в процесі репродукції. Зміна екологічних стратегій видів обумовлена тим, що екосистеми є динамічними системами, тому під час первинних сукцесій порушені екотопи найбільш успішно заселяють види-патієнти, а під час вторинних види-експлеренти та види-віоленти. На первинний субстрат рослини проникають за допомогою насіння, спор або вегетативних органів (частіше за все кореневищ). На ранніх стадіях первинної сукцесії найбільший успіх має насіння та спори патієнтів – тих, які мають низьку конкурентоздатність та спроможні досягати репродуктивного і вегетативного успіху за межами угруповання. Баланс кількості енергії поліських піонерних патієнтів часто зміщений від підтримки вегетативної частини організму до його насіння. Види, які поширюються на піонерні субстрати за допомогою кореневищ, не мають такого зміщення, тому що мають спільний розподіл речовини та енергії із піонерною частиною спільноти. Види на первинному субстраті, не маючи конкурентів, активно фотосинтезують і діляться вуглеводами, а ті що знаходяться на сформованому субстраті і мають багато конкурентів за сонячну енергію діляться водою та мінеральними елементами живлення. Глобальні зміни клімату, які призводять до ксерофітизації Полісся та малосніжних теплих зим, стають на перешкоді швидкому природному відновленню екосистем соснових лісів на великих за площею порушених ділянках.