Журнал соціальної та практичної психології

ЗВ’ЯЗОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА САМОЕФЕКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Лариса Борисенко, Лариса Корват — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті розкриваються результати емпіричного дослідження взаємозв’язку особливостей емоційного інтелекту та самоефективності особистості. Проаналізовано окремі підходи до вивчення емоційного інтелекту, самоефективності та взаємозв’язку цих феноменів в українській та зарубіжній психологічній літературі. Емоційний інтелект розглядається як здатність людини усвідомлювати емоції – власні та інших людей, контролювати їх і діяти згідно з рівнем усвідомленості та контрольованості емоцій для досягнення певної мети. Самоефективність особистості аналізується як оцінка власної ефективності у конкретній діяльності, почуття особистої компетентності, які суттєво впливають та визначають форми поведінки, мотивацію, виникнення емоцій, які сприяють або перешкоджають успішності діяльності. Метою статті є розкриття та інтерпретація результатів емпіричного дослідження проявів емоційного інтелекту та самоефективності досліджуваних, пошук взаємозв’язків між досліджуваними явищами та їхніх особливостей. Дослідження виконано з використанням методики діагностики емоційного інтелекту (Н. Холл) і «Шкали самоефективності» (Р. Шварцер, М. Єрусалем). Вибірку склали 50 осіб віком 18-20 років. Отримані результати можуть бути використані у практичній психології при прогнозуванні особливостей поведінки особистості, при необхідності розуміння та корекції поведінкових патернів, при проектуванні тренінгових програм розвитку емоційного інтелекту та самоефективності особистості з метою оптимізації тренінгового процесу. Висновки. Виявлено значущі позитивні взаємозв’язки між показниками емоційного інтелекту «емоційна обізнаність», «управління власними емоціями», «інтегральний показник» та самоефективністю особистості. Наявність значущих взаємозв’язків між показниками ЕІ та самоефективності дозволяють припустити, що можна розробляти комплексні програми розвитку ЕІ та самоефективності з урахуванням змістової інтерпретації виявлених зв’язків.

СОЦІАЛЬНА СТИГМАТИЗАЦІЯ ОСІБ ІЗ ШИЗОФРЕНІЄЮ

Ксенія Гавриловська, Валерія Войтенко — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

Однією з найбільш актуальних проблем у сфері психічного здоров’я є стигматизація осіб із психічними розладами. Соціальна стигматизація – це приписування певних особливостей, зазвичай, негативних, індивіду чи групі людей, якими вони можуть і не володіти. Стигматизація залежить від суспільних норм та нормативних очікувань. Стигматизація шизофренії може призвести до дискримінації та соціальної ізоляції. Тому важливо вивчати психосемантичні характеристики образу людини з шизофренією в масовій свідомості українців. Емпіричне дослідження, організоване методом вільного асоціативного експерименту дозволило виявити, що існує певна невизначеність та неконкретність у психосемантичних характеристиках зовнішності та поведінки людини із шизофренією. Результати факторного аналізу показали, що досліджувані молодого віку відчувають деякий дискомфорт і, одночасно, співчуття щодо людей із шизофренією. Найчастіше асоціаціями на словосполучення «людина із шизофренією» є: дивна, незвичайна, гіперактивна, сплутана свідомість, імпульсивна. Образ людини із шизофренією у молоді акцентує на незвичайності та нестандартності поведінки й мислення. Люди старшого віку більше схильні відчувати смуток, занепокоєння, розгубленість стосовно людей із шизофренією. Було названо такі психосемантичні характеристики образу людини із шизофренією: неохайність, неадекватність, порушення мовлення, замкнутість, зміни настрою, підозріла, параноїдальна, розгублена, агресивна. Найбільш значимими асоціаціями є «неадекватність», «порушення мовлення», «агресивність» та «неохайність». Цей образ є більш стигматизованим, на відміну від уявлень молоді. Він вказує на очікування небезпечної поведінки. Таким чином, уявлення про людину з шизофренією в масовій свідомості свідчать про відсутність знань про феномен шизофренії, його симптоматику та мають ознаки стигматизації. Перспективами нашого дослідженння є розробка психоедукаційних та просвітницьких заходів для представників різних вікових груп з метою протидії стигматизації та дискримінації осіб із психічними розладами.

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

Віктор Кириченко — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті здійснюється аналіз сучасного українського медіапростору та його вплив на ключові елементи психологічної безпеки особистості в умовах гібридної війни. Гібридна інформаційно-психологічна інтервенція росії почалася задовго до початку повномасштабного вторгнення на території України, що знайшло певний відголос у міграційних тенденціях та загальному психологічному стані населення України, готовності до протистояння, до ведення затяжної війни. Інформація в умовах війни є вагомими ресурсом побудови образу майбутнього на основі узагальнення прогностичних показників розвитку подій, учасником яких є українці. В контексті українського досвіду ведення війни ми можемо констатувати, що українське суспільство виявилося психологічно стійким до ведення війни та аргументованого сприйняття можливих варіантів майбутнього. За результатами нашого дослідження було встановлено, що українці мають позитивний стійкий образ майбутнього, розглядають військові негаразди як тимчасове явище, яке матиме позитивне завершення для українського суспільства. Українці частіше усього використовують інформаційні ресурси, які поширюють не правдиву інформацію, а ту, яка відповідає їх позитивним очікуванням. Найбільш популярними ресурсами є месенджери та відеохостингові сервіси, які важко контролюються на предмет об’єктивності контенту, а отже дають можливість достатньо серйозно змінювати інформацію відповідно до редакційної політики ресурсу. Ми встановили, що між показниками оцінки об’єктивності інформаційного ресурсу та його популярністю (частотою використання) існує обернений кореляційний зв’язок. Тематика найбільш популярного інформаційного контенту стосується військових перемог українців на фронті, занепадом росії, закінченням війни в близькому майбутньому, перемогою України у війні. Такі тенденції в інформаційному просторі мають також негативні наслідки у майбутньому, оскільки матимуть інертність впродовж тривалого часу та формуватимуть в українців культ війни.

ПРОЯВИ ТВОРЧОГО МИСЛЕННЯ ПРИ РОЗВ’ЯЗУВАННІ СТУДЕНТАМИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ З ВИСОКИМ СТУПЕНЕМ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Валентин Моляко, Марія Шепельова — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена виявленню проявів застосування перецептивно-мисленнєвих стратегій аналогізування, комбінування, реконструювання та універсальної стратегії при розв’язанні студентами експериментальних ситуацій з високим ступенем невизначеності. З цією метою проведено експериментальне дослідження серед студентів І–VI курсів спеціальності «Психологія» та студентів ІІІ курсу спеціальності «Соціальна робота» Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського протягом 2022/2023 навчального року (n=106). Здійснено контент-аналіз розв’язання студентами експериментальної задачі, формулювання умови якої характеризується наявністю парадоксальних дій головного учасника, причини яких необхідно пояснити. Контент-аналіз відповідей студентів дозволив виявити прояви застосування студентами основних перцептивно-мисленнєвих стратегій. Встановлено, що: 1) перцептивно-мисленнєву стратегію аналогізування застосовує більшість досліджуваних – 67%; 2) перцептивно-мисленнєву стратегію комбінування – 25% студентів; 3) перцептивно-мисленнєву стратегію реконструювання – 39% студентів; 4) прояви застосування студентами універсальної перцептивно-мисленнєвої стратегії виявлено у 13% досліджуваних. Здійснено розподіл змісту відповідей за ступенем оригінальності. За формою відповідей виявлено: 1) прості констатації, без роз’яснення – 61%; 2) містять опис ситуації – 12%; 3) мають роз’яснення мотивів вчинку крадія – 18%; 4) містять і опис ситуації, і роз’яснення – 17%; сформульовано висновок – 1%. Узагальнюючи результати дослідження, можна стверджувати, що більшість студентів нашої вибірки виявляють початковий, елементарний рівень творчого мислення, застосовуючи перцептивно-мисленнєву стратегію аналогізування, даючи відповіді у форми простих констатацій, без опису і роз’яснення, що вказує на необхідність розробки і впровадження психолого-педагогічних засобів для розвитку творчого мислення студентів ЗВО.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ МЕШКАНЦЯМИ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ЗОНИ

Ганна Пирог, Анастасія Лебединська — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

Стаття присвячена психологічним наслідкам російської окупації для мешканців Чорнобильської зони відчуження, яка з самого початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у лютому 2022 р. була захоплена російськими військами. Мета дослідження – вивчення емоційних, семантичних, поведінкових складових переживання російської окупації мешканцями Чорнобильської зони. Теоретичними та методологічними основами дослідження стали положення психології переживання (V. Frankl, Ф. Василюк та ін.), дослідження психологічних наслідків війни (K. Miller, A. Rasmussen, Т. Титаренко та ін.) і російської окупації в Україні (А. Побідаш, Г. Щигельська та ін.). В емпіричному дослідженні поєднано номотетичний та ідеографічний підходи. Було використано методи: неформалізована бесіда; асоціативний експеримент на слово-стимул «окупація»; опитувальник опановуючої поведінки Р. Лазаруса. Проведений психосемантичний аналіз асоціацій досліджуваних показав, що мешканці зони відчуження пов’язують окупацію здебільшого з власними емоціями (серед них переважають страх і ненависть), воєнною атрибутикою, а також персоналізують її через образи російських військових. За результатами вивчення опановуючої поведінки було виявлено, що більшість досліджуваних долають стресові події свого життя за допомогою самоконтролю, пошуку соціальної підтримки, уникнення та позитивної переоцінки, тобто пасивних і соціальних стратегій. Менша частина досліджуваних долає труднощі шляхом прийняття відповідальності та планування вирішення проблем, і під час окупації вони чинили опір окупантам. Перспективи подальших досліджень вбачаються у розробці та апробації програми психологічної підтримки мешканців зони відчуження.

ПАРАДИГМАЛЬНИЙ ПОДІЛ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ: ПІДСУМКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Алі Гімадієв, Олег Мазяр — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

Парадигмальна дихотомія є фундаментальною методологічною проблемою психологічної науки і супроводжує її протягом усієї історії. Корені дихотомії криються у стародавній філософії, але, не дивлячись на архаїчність цієї проблеми, вона є актуальною для психологів і на цей час. Історія психології є процесом боротьби антагоністично протиставлених одна одній наукових шкіл, зі своїм предметом, термінологією та методологічними підходами (структуралізм і функціоналізм; згодом психоаналіз та біхевіоризм; затим класична когнітивістика та гуманістична психологія; наразі коннективізм (неокогнітивістика) та позитивна психологія, нейропсихоаналіз та неофрейдизм тощо; діалектичні пари змінюють одна одну на новому витку історичного розвитку, але суть нездоланного досі конфлікту лишається тією ж). Це боротьба між природничим (вивчення нижчих структур психічної активності об’єктивними природничими методами) та гуманітарним підходом (вивчення вищих структур змішаними, якісно-кількісними методами) у психології. Втім, у сучасному світі передовими психологами вже здійснені ефективні спроби синтезу парадигм, аналізу яких присвячена стаття. Перші серйозні кроки до подолання парадигмального розколу вже зроблені. У статті проаналізовані історичні тенденції розвитку психології, з урахуванням вектору західного розуміння парадигмального розколу як діалектичного зв’язку між «менталістичним» і «біхевіористичним» спрямуванням. Також проаналізовані сучасні стани розвитку обох підходів, а також інтеграційні підходи до поєднання методології та дослідницьких областей різних шкіл таких як афективна нейронаука, доказова позитивна психологія, когнітивна психологія сучасного типу, нейропсихоаналіз. Проаналізовані точки дотику та вектори розбіжності парадигмальних підходів на матеріалі аналізу досліджень їхніх сучасних представників. Обґрунтовується право гуманістичної парадигми на існування та паритетне ставлення з боку психологів природничого спрямування. Висловлені пропозиції щодо досягнення «золотої середини» у виборі парадигмальної методології. Здійснено прогнози розвитку парадигмального розколу.

ВПЛИВ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ НА РІВЕНЬ ІНТЕРНЕТ-ЗАЛЕЖНОСТІ У ВІЦІ РАННЬОЇ ДОРОСЛОСТІ

Інна Загурська, Анна Павленко — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

У статті описано результати експериментального дослідження впливу психологічного благополуччя на рівень інтернет-залежності у віці ранньої дорослості. Процедура дослідження відповідала схемі квазіексперименального плану ex-post-facto із залученням однієї експериментальної та однієї контрольної групи. На першому етапі дослідження проаналізовано особливості психологічного благополуччя за допомогою «Тесту на рівень благополуччя PERMA» (М. Селігман), «Шкали задоволеності життям» (Е. Дінер) та «Шкали суб’єктивного щастя» (С. Любомирські). До експериментальної групи увійшли досліджувані, результати опитування яких показали низький та нижче середнього рівні психологічного благополуччя. До контрольної групи увійшли досліджувані, результати опитування яких засвідчили високий, середній і вище середнього рівні психологічного благополуччя. На другому етапі дослідження проаналізовано рівень інтернет-залежності за допомогою «Тесту на інтернет-залежність» (К. Янг) окремо в експериментальній та контрольній групах. Перевірка статистичної достовірності результатів дослідження здійснювалась за допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок. У досліджуваних експериментальної групи виявлено як тенденцію до часткового задоволення від життя, так і тенденцію до переживання повної незадоволеності життям. На противагу ним, досліджувані контрольної групи продемонстрували переважно високий рівень психологічного задоволення від життя. Представники контрольної групи частіше переживають позитивні емоції, більше задоволені своїми стосунками з оточуючими, відчувають сенс та значимість свого життя, частіше досягають поставлених цілей, аніж досліджувані експериментальної групи. Аналіз інтернет-залежності в експериментальній та контрольній групах показав, що професійна чи навчальна діяльність не є основною ціллю перебування в Інтернеті досліджуваних експериментальної групи. Тоді як час перебування в Інтернеті досліджуваних контрольної групи переважно пов’язаний із вирішенням професійних та навчальних завдань. Статистично значима відмінність показників інтернет-залежності в експериментальній та контрольній групах підтверджує, що такі показники психологічного благополуччя як позитивні емоції, залученість, відносини, особистий сенс і досягнення цілей зменшують ризик формування інтернет-залежності у віці ранньої дорослості.

БІЗНЕС-КОМУНІКАЦІЇ ЯК МОТИВАЦІЯ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Оксана Лавринюк, Олена Кільніцька, Віктор Кириченко — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

Мотивація є однією з рушійних сил людської поведінки. Вона сприяє здоровій конкуренції та розвитку соціальних зв’язків. Тривалий період розвитку психології учені пропонували різні теорії, щоб знайти пояснення мотивації людської поведінки. Незважаючи на очевидну необхідність вивчення даного питання, емпіричні дослідження мотивації тривалий період були розділені в різних областях, що ускладнювало встановлення інтегративного погляду на мотивацію. Теорії мотивації, запропонованих у педагогічній психології, не мають зв’язку з мотиваційними теоріями, які вивчаються в соціальній психології або в організаційній психології. Система мотивів майбутніх менеджерів визначає їх мотиваційну спрямованість в сфері ділового спілкування, яка визначає ідеальний метод для міжособистісної взаємодії з партнерами по спілкуванню. Перший мотиваційно-ціннісний компонент бізнес спілкування – це культура майбутніх менеджерів. Бізнес комунікація – це система мотивів, цінностей, які спрямовують майбутнього фахівця під час ділового спілкування та опосередковує його сприйняття та оцінку різноманітних професійних ситуацій, визначення вибору методів спілкування з партнерами. У статті проаналізовано мотиваційну структуру особистості у здобувачів освіти очної і заочної форм навчання. Внаслідок проведеного дослідження було встановлено, що найбільш вираженим типом цінностей у здобувачів освіти є підтримка життєзабезпечення та соціальний статус. В умовах навчального закладу недостатньо виражена мотивація до оволодіння професією, зазвичай обумовлена неосмисленим вибором професії, нерозумінням на початковому етапі характеру навчальних дисциплін. В такому разі виправити дану ситуацію можна в процесі навчання за рахунок оптимізації учбово-виховного процесу, впровадження інноваційних методів навчання, вдосконалення форм і методів роботи профорієнтації, що проводиться, серед випускників шкіл, абітурієнта, а також демонстрації прикладної значущості вибраної спеціальності.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБКИ ТА ВАЛІДИЗАЦІЇ ТЕСТІВ ОСОБИСТОСТІ

Андрій Троценко — Wed, 27 Dec 2023 00:00:00 +0200

Метою статті є висвітлення основних принципів у розробці тестів особистості. У матеріалі зазначено, що радянська політика не сприяла розвитку психометрії в Україні. У результаті маємо дефіцит валідних і надійних методик. Запозичення закордонних тестів відбувалося без належної стандартизації. Сучасні дослідження та розвиток психології неможливі без об’єктивних інструментів. У зв’язку з цим автором розглянуті основні етапи розробки тесту. Наголошується на необхідності чіткого виокремлення досліджуваного явища та детально вивчення його у всіх можливих джерелах. Лише після цього можна починати з розробки самих тверджень. Наведений приклад таблиць у формі решітки полегшує формулювання запитань до тесту. Розкриті основні правила цього процесу. Зазначено, що необхідно формулювати зрозумілі й однозначні твердження, які будуть вимірювати конкретну поведінку, а не почуття. Вони не повинні мати подвійного заперечення. Від якості тверджень залежить валідність тесту. Після їхньої розробки проводять пілотажне дослідження. Отримані результати дозволяють визначити індекс ефективності кожного твердження та вилучити непотрібні. Для визначення кореляцій мінімальний розмір вибірки може становити 85 респондентів, якщо рівень статистичної значимості не більше 0,05. У статті представлені основні види валідності та способи їхнього встановлення. Валідний тест вимірює те, для чого призначений. Це один із критеріїв якості методики. Також показаний приклад обрахунку коефіцієнта кореляції Пірсона між шкалами двох різних методик. Зазвичай рекомендують досягти кілька видів валідності. Їхній вибір залежатиме від можливостей і цілей дослідження.